ЯК ВПОРАТИСЬ З ДИТЯЧОЮ ІСТЕРИКОЮ

Кожен із батьків рано чи пізно стикається з тим, із чим думав, що точно не зіткнеться, бо прочитав 100+ книжок про виховання дітей. Стикнулася з цим і я.

Я бачила істерики у дитини в різних варіаціях: валяння на підлозі в магазині з криками «Купи!», які чутно на сусідній вулиці, або просто плач через те, що сонце жовте, а не зелене, і так далі 🙂

Мені найбільше допомагає в таких ситуаціях розуміння того, що саме я, як доросла людина, допомагаю дитині впоратися з її емоційним станом.

Також я розумію, що крики і сильні емоції тільки погіршать ситуацію. По-перше, криками я лише ще більше накручу себе на продовження скандалу, а по-друге, можу налякати дитину, якій і так складно заспокоїтися в такому стані.

Тобто, в голові повинні бути думки не про те, «який він у мене поганий, за що мені все це, і це в нього від батька», а про те, що я допоможу йому в цей нелегкий момент.

Бувало, що я виходила на вулицю, брала собі каву з надією прогулятися з усміхненим малюком, як у рекламі, а в реальності виходила пролита на себе кава, дитина, що валяється на землі, і перехожі, які дивляться на мене, як на злочинця. Дуже хотілося засмутитися, але я зібрала волю в кулак і почала допомагати своєму чаду.

Я почала розповідати про його улюблених друзів і героїв, і мій трирічний син перестав істерити та з цікавістю почав мене слухати. Так я перемкнула його увагу з причини для істерики на те, що його радувало і веселило.

Мій підхід: більше позитиву, менше негативу.

Можливо, мій досвід стане у пригоді й вам.
Приємних прогулянок із дітьми!