ДИТИНА ОБИРАЄ СОБІ ДРУЗІВ

Якось до мене підійшла донька і поскаржилася на те, що дівчинка, з якою вона грається, часто погрожує перестати з нею дружити, якщо донька не виконає те, що хоче ця дівчинка. З мого досвіду, після подібних історій багато батьків сказали б: «Так це не подруга, вона погана, перестань з нею дружити».

Я ж знаю, що у цієї маленької людини є власне бачення того, що відбувається. Для мене важливо було допомогти доньці впоратися із цією ситуацією і при цьому не вирішувати за неї. Так вона отримає досвід того, як самостійно справлятися з подібними питаннями.

Я вирішив з’ясувати, як вона сама це розуміє. Я почав задавати питання:

— Як ти ставишся до цієї ситуації?
— Ну, мені це не подобається!
— А що саме тобі не подобається?
— Вона робить мені неприємно.
— А чим саме?…

І так далі.

У результаті такого спілкування донька сама розглянула ситуацію не з позиції емоцій, а з точки зору розуміння того, що відбувається і до чого це може призвести.

Як результат, донька сама прийняла рішення, повністю самостійне та обґрунтоване.

Рішення було наступним: ця дівчинка поки що не моя подруга, якщо вона так себе поводить.

Також донька вирішила, що поговорить з цією дівчинкою і пояснить, що таке ставлення є для неї неприємним. У неї з’явилося прагнення покращити стосунки з дівчинкою. Донька вирішила допомогти їй і дати шанс їхній дружбі. Водночас вона розуміла, що якщо нічого не вийде, то ці стосунки варто припинити й більше не спілкуватися з цією дівчинкою.

Згодом донька розповіла, що стосунки таки довелося припинити. Тепер вона задоволена і дружить із дітьми, які їй підходять, а головне — може робити самостійний і обдуманий вибір.