ЗВІДКИ ГРОШІ В БАНКОМАТІ

Моя професія — бізнес-тренер. У роботі бізнес-тренера багато відряджень. Сьогодні потрібно летіти до Києва, завтра в Одесу, післязавтра до Астани чи Ташкента.

Коли моїй молодшій доньці було 5 років, я збирався у чергове відрядження. Донька залізла мені на коліна і запитала:
— Тато, навіщо ти їдеш?

Я відповів:
— Мені подобається моя робота. Вона приносить велику користь клієнтам. А ще нашій сім’ї потрібні гроші, щоб ми жили успішно.

Донька уважно вислухала і каже:
— Тато, тобі їхати не треба, у нас гроші є.

Я питаю:
— А звідки у нас гроші?

— Як звідки? З банкомата!

— А в банкоматі звідки гроші беруться?

Донька без жодного сумніву:
— Картку вставляєш — і вони вилізають.

— А скільки?

— Скільки треба, стільки й вилізає.

І тоді я зрозумів, що в головах дітей суспільство заклало ідею: «гроші — з банкомата». Причому ця ідея укріплюється щоденним спостереженням, як мама, тато чи інші люди вставляють картку в банкомат і отримують потрібну суму.

А через 15–20 років з’являється ціле покоління, у якого немає жодного розуміння, як заробляти гроші. Адже навіщо їх заробляти, якщо їх можна просто взяти з банкомата. У мене волосся стало дибки від того, до чого ця ідея може привести мою доньку — вона могла б повністю зруйнувати її здатність досягати успіху та бути щасливою у майбутньому.

Коли я повернувся з відрядження, першим ділом взяв доньку і ми пішли до банку, що знаходиться через дорогу від нашого будинку, щоб дізнатися, як гроші потрапляють у банкомат. Нам пощастило: біля банкомата проводили техогляд.

Моя донька запитала:
— Дядьку, як гроші потрапляють у банкомат?

Чоловік відповів:
— Я їх закладаю.

— А де ви їх берете?

— Я їх у банку беру.

— А банк де їх бере?

Співробітник був спантеличений:
— Ну, я не знаю, де їх банк бере. І пішов займатися своїми справами.

Ми зайшли у банк і стали запитувати співробітників, як гроші потрапляють у банк. Операціоністка не змогла відповісти. Її керівник дав ухильну відповідь. Лише керівник відділу чітко сказав:
— Гроші приносять люди, які їх заробляють.

А донька, не замислюючись:
— А як вони заробляють?

Керівник засміявся і каже:
— Ну, цього я не знаю. Хто як. Краще у тата запитай, як заробляють.

І, звичайно, донька відразу почала розпитувати мене. Ми побували на моїй роботі. Донька подивилася, за що платять моїм друзям. Після цього вона каже:
— Я зрозуміла. Щоб гроші були, треба робити корисні речі для людей

А я додав:
— Якщо хочеш більше грошей, треба професійно робити корисні речі.

Відтоді моя донька дізналася і про заробляння грошей, і про заощадження, і про банківські послуги тощо.

Міф, що гроші беруться з банкомата, було розвіяно. Про те, яку користь це принесло, розповім в іншій історії.